“Брест” не може похизуватися багатою єврокубковою історією. Ба більше, колектив довгий час сприймався “ліфтером” та відносно недавно здобув упевненість у власних силах — якихось пʼять років тому бретонці ще снували Лігою 1.
З іншого боку, це не означає, що на шляху “Бреста” не траплялися знаменитості — зараз ми вас у цьому переконаємо.
Хосе Луїс Браун (сезон 1986/87)
Статистика: 31 матч, 1 гол
Хосе Луїса Брауна можна було б не включати до списку, але у центрбека є вагомий, безвідмовний козир. Аргентинець провів у збірній всього 36 поєдинків, але один-єдиний мʼяч припав якраз на фінал ЧС-1986. Враховуючи на те, настільки культовою є вікторія Дієго Марадони та “альбіселесте”, Браун автоматично увійшов до когорти великих.
Паралельно Франсуа Івенек, президент “Бреста”, мріяв збудувати потужний проєкт, заручився підтримкою інвесторів, й зробив усе, аби привабити південноамериканця. Захисник різко набув популярності, дорого обійшовся в сенсі зарплатні, затримався на один сезон та швиденько перебрався до іспанської “Мурсії”. Ось така бездумна політика в майбутньому і вилізла боком — фінансова бравада, обіцянки та неспроможність їх виконати спровокували колапс 1991-го.
Jose Luis Brown #Brest 1986-87 pic.twitter.com/JOrBqYIRFx
— Stickerpedia (@Stickerpedia1) November 10, 2018
Клод Макелеле (1990-1991 рр.)
Статистика: 12 матчів, 3 голи
Клод Макелеле зібрав вражаючу колекцію трофеїв у мадридському “Реалі” та “Челсі”, є тріумфатором Ліги чемпіонів-2002, досі вважається еталоном опорного півзахисника. Втім, карʼєра видатного гравця не медом мазана, й для початку довелося піднятися із низів — у 1990-х зовсім молодий юнак зробив дебютні кроки у “Бресті”.
Участь у 12 матчах зумовлена кризою, у якій опинився клуб — менеджмент неправильно оперував фінансами, втрапив у шалені борги та отримав на горіхи від футбольних інстанцій. Незважаючи на 11 рядок Ліги 1 1990/91, сталося закономірне пониження до другого дивізіону, а потім — і вимушений, фактично невідворотній процес банкрутства.
150 мільйонів франків, що тяжіли над головою, виявилися непідʼємною ношею, тож було вирішено розпустити наявний ростер. Так Макелеле став вільним агентом та приєднався до “Нанта”, якому присвятив більше 200 поєдинків та довів, що готовий до нових викликів. Все інше — історія.
Lama Ginola Makélélé Guivarch Corentin Martins joueurs de Brest pic.twitter.com/NtwJQFYFoN
— VS215 (@MStevarzec) November 10, 2022
Бернар Лама (сезон 1990/91)
Статистика: 41 матч
Бернар Лама самоствердився в “Парі Сен-Жермен” — в активі воротаря Ліга 1, два Кубка Франції, Кубок французької ліги, Суперкубок Франції, Кубок володарів кубків-1996, взятий у суперництві із віденським “Рапідом”.
Гарний доробок дозволив “прописатися” у стані “триколірних” — на певному етапі Бернар забетонував за собою місце у “рамці” та головував на ЧЄ-1996. Чемпіонати світу (1998) та Європи (2000) забрав Фабʼєн Бартез, але ніхто не сумнівався у кваліфікованості Лама.
І ось цей геній мав справу із “Брестом” — прийшов списаним із “Меца”, без роздумів пристав на запрошення “піратів”, відіграв від дзвінка до дзвінка та став одним із найкращих за кількістю “кліншитів”. Сприймав бретонців у ролі трампліну, подався у “Ланс”, а звідти — до Парижу.
Серхіо Гойкочеа (сезон 1991/92)
Статистика: 11 матчів
Теж аргентинець, теж вистрілив на ЧС — цього разу в 1990-му. Будучи дублером, Серхіо усміхнулася доля — Нері Пумпідо, основний воротар “біло-блакитних”, зламався у другому турі, тож решту дистанції відвели саме Гойкочеа.
Уродженець Буенос-Айреса прославився серіями пенальті — із Югославією заплутав Фарука Хаджибегича та Драгана Стойковича, а проти Італії взяв спроби Роберто Донадоні та Альдо Серени.
Міг Серхіо потягти удар і у фіналі Андреаса Бреме (вгадав кут), але не пощастило; тим не менш, кіпер прокинувся знаменитістю і … поїхав до Бретоні.
Гойкочеа прибув улітку 1991-го, замінив Бернара Лама, що відгукнувся на пропозицію “Ланса”, але, як і всі виконавці “Бреста”, пішов, варто було фінансовій бульбашці луснути.
Стефан Гіварш (1989 — 1991 рр.)
Статистика: 16 матчів, 2 голи
Гіварш є продуктом системи виховання “Бреста” — був помічений скаутами у чотирнадцять. Стрімко подолав градацію вікових груп, у 1989-му піднявся до резерву, звідки періодично залучався Славолюбом Мусліним. Через високу конкуренцію на вістрі атаки не спромігся себе зарекомендувати; цілком можливо, що виправив би становище, але все перекресили події 1991-го.
Розквітнув у “Генгамі”, в 1995-му підписав контракт із “Осером” легендарного Гі Ру, виграв національне золото та кубок. Не одразу виправдав сподівання (заради цього знадобилося перезавантаження в “Ренні”), але другий захід ознаменувався фурором. Наприклад, у кампанії 1997/98 форвард відвантажив 46 голів, очолив бомбардирський рейтинг Ліги 1 та ударно запамʼятався у єврокубках — дійшов до чвертьфіналу КУЄФА, де здорово помучив “Лаціо”.
Перформанс припав до душі Еме Жаке, тож Гіварш потрапив до заявки на домашній чемпіонат світу. Зʼявився на кожній стадії змагання, нічим не відзначився, але класно виглядав у підіграші Тьєррі Анрі та Давиду Трезеге. Коли хтось згадує те покоління, то Стефан з доброго дива не спадає на думку, але він теж по ділу є причетним до перемоги на Мундіалі-1998.
Спробував себе у Великій Британії, проте провал у “Ньюкаслі” та “Рейнджерсі” краще викинути із голови. Повернувся до “Осера”, повісив бутси на цвях у знайомому “Генгамі”.
Давид Жинола (1990-1991 рр.)
Статистика: 53 матчі, 15 голів
Давид Жинола залишив по собі добру памʼять — заслужив визнання у “Парі Сен-Жермен”, з яким зібрав увесь комплект внутрішніх нагород, а потім засяяв у “Ньюкаслі” та “Тоттенгемі”.
АПЛ, вражена скілами француза, віддала шану та назвала його найкращим у 1999-му за кількома версіями престижних видань та асоціацій. Що тут казати, якщо ця людина примудрилася у стані “шпор” здобути трофей — у боротьбі із “Лестер Сіті” оформив Кубок англійської ліги.
Ще у “Бресті” було очевидно, що Давид добʼється величі — нападник відзначився серією важливих мʼячів та у 1990-му потрапив на радар Мішеля Платіні, тодішнього керманича “гальських півнів”. Лідер за натурою, хлопець підтвердив статус не лише безпосередніми діями на полі, а й продемонстрував характер у важкий для “піратів” період. Коли у грудні 1991-го в зустрічі проти “Генгама” розлючені вболівальники кинулися із трибун та збиралися пустити у хід кулаки, саме Жинола заспокоїв натовп.
Після того, як команда полетіла в тартарари, на Жинолу виріс скажений попит. Пороги оббивав “Марсель”, проте наш герой відповів взаємністю парижанам і, як зрозуміло із контексту вище, вгадав із наступним місцем призначення.
Франк Рібері (сезон 2003/04)
Статистика: 37 матчів, 4 голи, 23 результативні передачі
Франк Рібері може похвалитися низкою престижних нагород, серед яких присутній кубок ЛЧ-2013, претензіями на “Золотий мʼяч” та всенародною любовʼю. Водночас треба наголосити, що це результат кропіткої праці та поневірянь на старті — перш ніж хильнути амброзії на Олімпі, вінґер випробував себе у нижчих лігах.
“Брест”, котрий на момент першої половини нульових боровся за підвищення до Ліги 2, протягнув руку допомоги, й Франк, розчарований нереалізованими шансами у “Булоні” та “Олімпіку” із Алеса, виклався на триста відсотків.
4 забиті мʼячі та 23 асисти (найкращий показник Національної ліги 2003/04) позитивно вплинули на амбіції бретонців — колектив не посів лідируючу сходинку (всіх випередив “Реймс”), але набрав 68 балів, і цього вистачило для промоушену в Лігу 2.
- Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football
Вдалий виступ привабив представників “Нанта” та амстердамського “Аякса”, однак усіх випередив “Мец”, причому провернув угоду на безкоштовних засадах. Перебування у стані “темно-бордових” послужило ковтком свіжого повітря та закріпило думку, що Рібері наділений неабияким талантом — власне кажучи, це невдовзі підтвердилося у “Галатасараї” та “Марселі”.