Мабуть, головним враженням від учорашнього (22.01.2025) матчу в Гельзенкірхені стало це. Неабияк призабута легкість “Шахтаря” в атаці – бразильська легкість. Улюблений футбол Ахметова, який свого часу обіцяв йому Луческу, за умови бразильського вектора в комплектуванні команди.
Звісно, ще є куди рости – атака поки що не на всі сто складається з посланців батьківщини чарівників м’яча. Як було за класичних часів, коли і з’явився цей термін, запозичений в одного з вас у коментарях. І він звучить аж ніяк не образливо, на місці президента клубу я б ним навіть пишався.
Якось, пам’ятається, дійшло до того, що “Шахтар” стали іменувати найбільш бразильською командою Європи. Причому абсолютно заслужено – навіть португальців переплюнули. І, я вас благаю, якби такою командою став умовний “Чорноморець”, вболівальники в Одесі були б тільки щасливі. З бразильською грою, звісно.
“Атлетіко Мінейро” – відомий бразильський клуб. А друге слово в його назві, якщо хто не в курсі, перекладається не інакше як “шахтар”. Тому заміна першого слова у випадку з донецьким клубом напрошується сама собою. І, будучи “латинізованим”, воно повністю доповнює картину, надаючи їй нового змісту.
“Ахметіко Мінейро” – “Шахтар Ахметова” з ключовим акцентом на бразильських виконавцях. Саме це ми, власне, вчора і спостерігали. Бо бажаний господарем стиль диктувала на полі південноамериканська половина команди. Додайте до цього новину про плани з відкриття дитячої школи “Шахтаря” в Бразилії. Саме воно.
Чи то до Пушича, нарешті, дійшов цей нехитрий секрет успіху, чи то частина бразильців раніше не дійшла до потрібної кондиції в наших суворих реаліях (якщо пам’ятаєте, Луческу теж їх деколи подовгу витримував до повної готовності), чи то автор десь щось проклацав, але ностальгію за “ахметіко” ми змогли відчути тільки тепер.
Ні, крім них є, зрозуміло, Судаков і компанія з не менш значущими функціями. Але грала команда таки в їхній футбол – “по-нашому, по-бразильськи”. Або так, як ми собі його уявляємо.
9-те місце “Бреста” в таблиці чемпіонату Франції, безумовно, дає чіткіше уявлення про рівень цієї команди, ніж її реальні претензії на 1/8-му фіналу Ліги чемпіонів. Для тих, хто не бачив матчів “Бреста” в Європі, настільки висока позиція в ЛЧ викличе подив. Адже вчора він виглядав таки посередньо.
- Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football
Про шанси “Шахтаря” на продовження боротьби в турнірі говорили виключно в теоретичному аспекті. Усе було “вкрадено” ще восени, що й треба було довести вчора. Незважаючи на впевнену перемогу, команда Пушича практично зійшла з дистанції. І поєдинок із “Боруссією”, що залишився, стане для неї формальністю.
У Гельзенкірхені видовищним був тільки перший тайм. Щоправда, дуже видовищним, як на мій смак. Після перерви суперники, по суті, догравали. Як би не старався “Брест”, але все, що ми побачили – це по одному вартісному сейву, якими обмінялися воротарі. “Шахтар” спокійно і переконливо привів корабель матчу в потрібне русло.
Доля гри була вирішена на 37-ій хвилині, коли Судаков недбало подвоїв рахунок із пенальті. Якими були реальні шанси “Бреста” на результат? Він міг повести в рахунку на 15-ій хвилині, коли нас виручив Бондар. Мабуть, це все. Різник двічі всерйоз вступав у гру вже за 2:0.
Тобто, на свій гол гості, в принципі, “награли”, але не більше. Тоді як “Шахтар” абсолютно точно заслужив на обидва свої. Тому його перемога не підлягає сумніву і в цьому сенсі.
Ба більше, ми цілком могли претендувати й на третій м’яч наприкінці. Каже колега Юстас: “Момент явно на розсуд. Там, щоправда, є ще питання щодо “поза грою” у Траоре, але фол Зубкова явно 50 на 50″. Поставлю під цією думкою профі і свій дилетантський підпис.
Особисто мені більше за інших запам’ятався Педріньо. Тільки він брав участь одразу в трьох яскравих епізодах матчу: перший і останній гольові моменти “Шахтаря” і найнебезпечніший штрафний удар. Суто візуально, безперечно, запалював насамперед Кевін. Кидався в очі Азаров. Надійно виконував свою роботу Різник.
Судаков? Теж варто згадати. Але в контексті участі в ключових епізодах (а тут ми говоримо саме про них, причому без знаків “+” і “-“), він був на рівні перерахованих вище, і навіть того ж Егіналду.
Загалом же, команда виглядала розкутою. І втрачати вже було нічого, і не було за плечима виснажливих переїздів, і злегка призабулися на зборах військові реалії УПЛ. Тоді як “Брест”, видно було, “під наївся” в розпал сезону. Тому навряд чи варто вважати цю гру визначальною і показовою.
Як і з “Динамо” в Стамбулі, ми парадоксально “вистрілили” в січні. Тому були свої причини. Але знову повторюся: один випадок – випадок. І, щоб нарікати тільки на безпрецедентно дискомфортні умови євросезону, потрібно підтвердити цей рівень у Дортмунді. Проти не тільки запеклого, а й мотивованого суперника.
А головне – витримати і з ним свій стиль “Ахметіко Мінейро”. Незалежно від підсумкового результату.
Фото – Getty Images/Global Images Ukraine