Ми звикли, що у футбольному клубі увага акцентується на головному тренері, однак важливу роль також відіграють інші члени тренерського штабу — помічники, тренер воротарів, тренер з фізичної підготовки, аналітик тощо. Кожен з них виконує свою специфічну функцію, яка є невід’ємною частиною успіху команди.
- Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football
Наш сьогоднішній співрозмовник — у минулому професійний футболіст, а нині тренер з фізичної підготовки Андрій Бурдіян. Раніше він працював в Академії “Шахтаря” та з командою U-19, де здобув досвід у роботі з молодими гравцями. Наразі він є частиною тренерського штабу першої команди ЛНЗ. В інтерв’ю UA-Football Андрій Андрійович розповів про його досвід в донецькому клубі, особливості тренера з фізичної підготовки та важливість фізичної підготовки у сучасному футболі.
– Вітаю, Андрію Андрійовичу. Розкажіть, як ви розпочали свою тренерську кар’єру? В яких клубах ви працювали раніше?
– Моя тренерська кар’єра розпочалася у футбольному клубі “Шахтар”, де я потрапив у 2019 році до штабу іспанського тренера Андреса Карасско, який працював з командою U-19. Це був для мене новий виклик, і я прийшов на позицію тренера з фізичної підготовки. Були успішні роки з командою U-19, і у сезоні 20/21 ми стали чемпіонами. По завершенню сезону мене було призначено координатором Академії для тренерів з фізичної підготовки, де опановував для себе нову роль та поставив за мету створити високоефективне середовище для розвитку юних талантів академії. Потім розпочалася війна і саме в цей період штаб Ігоря Йовічевича запросив до себе і в мене була можливість працювати з першою командою. Це був дійсно чудовий та незабутній досвід.
– Розкажіть детальніше як ви потрапили до академії “Шахтаря” і що вас мотивувало працювати саме там.
– Я у минулому професійний футболіст, і футбол завжди займав велику частину в моєму житті. Після завершення кар’єри я шукав себе і хотів залишитися в цій сфері. На сайті “Шахтаря” був відбір на програму навчання для тренерів, де проводилися заняття під керівництвом Академії, зокрема Хорхе Раффо. За результатами цієї програми деяким тренерам пропонувалася можливість працювати в Академії, і я був серед тих, хто отримав таку пропозицію.
– Що для вас було найціннішим у досвіді роботи в Академії “Шахтаря”?
– Спочатку я не мав чіткого уявлення про всі деталі цієї роботи, але в мене було велике бажання навчатися і розвивати свої знання. Я поглиблено вивчав нервово-мʼязову діяльність та реакцію організму на навантаження та в цілому, як правильно організувати тренувальний процес. Крім того, працювати в такому клубі, як “Шахтар” – престижно. Досвід роботи з найкращими та талановитими хлопцями з усієї країни спонукав мене до розвитку персональних здібностей та ефективної взаємодії з усіма департаментами Академії.
– Які курси або стажування допомогли вам розвинути свої навички у фізпідготовці?
– Футбольний клуб “Шахтар” надав мені змогу пройти навчання, за що я дуже вдячний. Завдяки цьому я отримав професійний диплом тренера з фізичної підготовки у футболі, на платформі Barça Innovation Hub. Це онлайн-платформа, яка надає глибокі знання з великою кількістю практичної частини. Кожен модуль передбачає екзамен, і якщо ти не проходиш його, процес навчання може бути призупинений. Перший диплом я отримав після чотиримісячного навчання, другий – після дев’яти.
Я мав можливість відвідувати різні міжнародні конференції, зокрема останню, яку організувала Aspire Academy. Це передова академія у світі футболу, яка активно впроваджує новітні технології у спортивний процес. На конференції я мав змогу зустрітися з таким фахівцем, як Пауло Фонсека, який нещодавно працював з “Міланом”, а також прослухати цікаві доповіді тренерів Сімоне Індзагі, Алессандро Дель П’єро, Хулена Лопетегі та інших. Окрім спікерів, були й професіонали з різних академій, колеги з Англії, Іспанії, Бразилії та Австралії. Це значно розширює горизонти знань і дозволяє зробити власний процес підготовки більш сучасним та ефективним.
– Чи були у вас ментори або люди, які найбільше вплинули на ваше професійне становлення?
– Я намагаюся робити кожен свій крок самостійно і обдумано. Я не маю конкретних менторів, але є люди, чия робота мені справді подобається і до яких я можу звернутися за порадою. Наприклад, коли я працював у “Шахтарі”, я мав можливість спостерігати за мікрокліматом, атмосферою та професіоналізмом, які там панували. Те, як у клубі був організований перфоманс, мене вразило. Всі несуть відповідальність за свою роботу. До того ж в команді було два тренери з фізичної підготовки, і це було необхідно для належного результату.
Якщо зараз подивитися на команди в Українській Прем’єр-лізі, то, якщо є один тренер з фізичної підготовки, це вже вважається достатнім. Але на моє переконання цього замало. Повертаючись до конференції, Сімоне Індзагі казав, що в його штабі працюють чотири тренери з фізичної підготовки. Це справді круто, тому що таким чином можна ефективніше оптимізувати процес підготовки команди та індивідуальний розвиток кожного гравця.
– Чи часто доводилося працювати спільно з тренерами основної команди? Як відбувалася ця взаємодія?
– На початку роботи в Академії така взаємодія була нечастою. Але з переходом на роль координатора відбувалася постійна комунікація з тренерами з фізичної підготовки першої команди. Під час цих зустрічей ми обмінювались інформацією щодо навантажень гравців з Академії, які брали участь у тренуваннях або іграх першої команди, а також даними про їхню роботу у тренажерному залі.
– Чи можете виділити гравців, яких ви тренували в Академії або команди U-19, і які згодом стали частиною основної команди або досягли успіху на професійному рівні?
– Звісно, я б виділив Георгія Судакова. Під час моєї роботи у U-19, він був у команді U-17, але часто долучався до наших тренувань. На той момент в Юнацькій Лізі чемпіонів за нас грали Дмитро Криськів, Артем Бондаренко, Михайло Мудрик, Данило Сікан, Георгій Судаков. Через деякий час ми вже зустрілися у першій команді. Всі ці хлопці зараз демонструють високий рівень гри та успіхів.
– Ви певний час працювали з молоддю. Чи є різниця у підготовці молодих гравців і досвідчених футболістів?
– Звісно різниця є. Це все залежить від морфологічних особливостей розвитку організму на різних етапах підготовки. Якщо ми говоримо про хлопця 13-14 років і хлопця 16-17 років, то навантаження буде значно відрізнятися. Рівень готовності організму диктує направленість у підготовці гравця. Чи то загальна силова підготовка, спритність, швидкість, усі види витривалості тощо. Або якщо ми говоримо про команду U-19, це вже більш специфічні моменти підготовки, як у дорослих футболістів.
– Зараз ви тренер ЛНЗ. Як виникла можливість приєднатися до тренерського штабу черкаського клубу ?
– Улітку 2024 року до мене зателефонував мій старий знайомий Андрес Карасско, запропонував мені приєднатися до тренерського штабу ЛНЗ. Я все обдумав та прийняв пропозицію, адже для мене це був справжній виклик і можливість продовжувати працювати в Прем’єр Лізі.
– Чи використовуєте ви методики з “Шахтаря” у роботі з ЛНЗ? Якщо так, то які саме?
– Не скажу, що я використовую саме методику “Шахтаря”, але, безумовно, це сучасний підхід до фізичної підготовки. Як я вже казав, в сучасному тренерському штабі один тренер з фізичної підготовки – це замало, їх має бути декілька. Роль тренера з фізпідготовки дуже важлива, адже він є одним з основних асистентів головного тренера. Це людина, яка безпосередньо впливає на процес підготовки команди, маючи глибокі знання про можливості організму і реакцію на навантаження, планує періодизацію підготовки команди на різних етапах сезону. Це складний процес, що потребує спеціалізованих знань.
Щодо методики, то важливо розуміти, на якому етапі знаходиться команда: чи це передсезонна підготовка, чи змагальний період. Від цього залежить, як ми будуємо нашу підготовку. Сучасний футбол досить динамічно розвивається, активно задіюється спортивна наука, зокрема фізичне та фізіологічне тестування організму, робота у залі та на полі зі спеціальним обладнанням. Тренер володіє об’єктивними даними щодо навантаження гравців. Успіх залежить від правильного балансу між навантаженням і відновленням, і тут роль тренера з фізпідготовки полягає в оптимізації цього процесу.
Це поєднання роботи на полі і в залі, а також тісна взаємодія з іншими тренерами та структурами клубу. Синергія між функціональним та тактичним аспектами гри стає значно важливішою.
Сьогодні в усіх командах використовуються GPS-датчики, які дають змогу точно відслідковувати навантаження організму, рухові параметри, ЧСС та багато іншого. Залежно від ігрового амплуа кожен гравець має свої статистичні параметри навантаження, і це дозволяє бути ефективним у підготовці до матчів. Адже мета усієї підготовки – це максимальна готовність до виступів під час гри.
– І як часто ви аналізуєте фізичні показники гравців протягом сезону?
– Фізичні показники гравців ми моніторимо кожен день за допомогою GPS-датчиків. Для кожного дня тренувань є свої критерії по обʼєму або інтенсивності тренувального процесу, усе залежить від часу до наступної гри. Це частина командної підготовки, де ми намагаємось передбачити та відтворити в тренуваннях умови, які очікуємо під час футбольного матчу. Є такий вислів “The worst case scenario in the game” (Найгірший сценарій у грі – прим. ред.), і саме це ми намагаємося прогнозувати в процесі підготовки.
– Ви казали, що у тренера має бути не один тренер з фізпідготовки. Чи бувають моменти, коли ви не погоджуєтесь із головним тренером щодо фізичного навантаження? Як ви вирішуєте такі ситуації?
– Звісно, такі ситуації бувають. І в цьому якраз і полягає рівень професіоналізму тренера з фізичної підготовки — вміння переконати головного тренера чи асистентів у доцільності тієї чи іншої роботи. Важливо мати об’єктивні дані, цифри, на основі яких можна аргументувати свою позицію. Має бути конструктивна дискусія.
– Як ви вважаєте, фундамента, закладеного вами під час роботи в ЛНЗ, вистачить, аби ця команда фізично добре виглядала до кінця сезону?
– Ви знаєте, у нас є велика перерва між двома колами, і це, звісно, сильно впливає на фізичний стан гравців. Тому потрібно знов починати з великих обсягів, з адаптації організму до навантажень. Якщо говорити про роботу, яку ми провели влітку, то для мене дуже важливими є перші шість матчів після передсезонної підготовки.
Я прочитав цікаву статтю, з якою повністю погоджуюсь: перші 5-6 матчів — це явне відображення роботи тренера з фізичної підготовки. В цей час можна побачити готовність команди , і саме ці матчі є результатом передсезонної підготовки, яку ми проводимо на зборах, що зазвичай тривають 5 тижнів. А надалі команда вже має бути адаптована до ігрового ритму та показувати пікові кондиції.
– Ви відзначили дуже велику перерву у чемпіонаті. Президент футбольного клубу “Верес” Іван Надеїн виступав за створення нового турніру задля збільшення матчів. Як ви ставитеся до такої ідеї з точки зору інтенсивності? Чи допомогло б це тим клубам, які не беруть участь у єврокубках?
– Дійсно, кількість офіційних матчів в українському професійному футболі значно менша, ніж у багатьох європейських країнах. Якщо порівнювати з європейськими командами, незалежно від рівня — від юніорських до Прем’єр-ліг, вони проводять 55-60 матчів за рік. У нас же всього трохи більше 30 матчів на сезон, і навіть з урахуванням Кубка України це все одно недостатньо для того, щоб гравці могли розвивати свою майстерність.
В Європі в два рази більше матчів на рік, що дає їм більше шансів для розвитку футбольної майстерності. Ідея створення нового турніру виглядає цікавою.
– Але останнім часом все частіше експерти, гравці та тренери висловлюють стурбованість через щільний графік матчів, який впливає на відновлення футболістів. Як ви оцінюєте цю ситуацію?
– Це якраз інша сторона даного питання. Я підтримую позицію провідних експертів, що надмірна кількість ігор без достатнього часу на відновлення може призвести до травм. Як ми бачимо на прикладі таких гравців, як Родрі з “Манчестер Сіті”, ключовий футболіст, який пропустив велику частину сезону через травму. Тому ті, хто займаються складанням календаря на футбольний рік, мають консультуватися з керівниками клубів стосовно щільності графіку ігор.
– Багато провідних гравців отримують травми якраз через велику кількість матчів.
– Так, організм футболіста дійсно виснажується. І це не лише фізичне , а й емоційне виснаження. Важливо розуміти, що для відновлення потрібно набагато більше часу, ніж просто день чи два. А зараз ми бачимо календар з великою кількістю матчів, де гравець після гри в Лізі чемпіонів вже через два дні виходить на поле у внутрішньому чемпіонаті, а потім їде на міжнародні матчі. У таких умовах особливо важливо приділяти увагу процесу відновлення.
З ростом інтенсивності гри й динаміки, збільшується ризик травм. Це неминуче. Але з іншого боку, їх можна зменшити, зокрема через впровадження програм для профілактики травматизму.
– Наш футбол люблять характеризувати як “фізично сильний”. Згодні з тим, що фізпідготовка – на сьогодні найбільший козир українських команд у Європі?
– Я б не сказав, що це є нашим основним козирем на європейській арені. Нашою сильною стороною має бути не тільки фізична сила, а й, перш за все, тактична складова гри. Що стосується команд, які виступають у єврокубках, як-от “Шахтар” і “Динамо”, то справді іноді не вистачає цієї агресії, потужності та стабільності на всіх етапах матчу.
Сучасний футбол, дійсно, є більш атлетичним і динамічним. Це гібридні схеми гри, де тактичні побудови постійно змінюються, а гравці мають бути універсалами. Це вимагає постійної готовності від футболістів – від першої до останньої хвилини матчу. Це і має бути в основі процесу.
– Хто в УПЛ з ваших суперників, на вашу думку, був найкраще фізично підготовлений?
– З точки зору інтенсивності та організації гри, сподобався матч ЛНЗ проти “Полісся” на виїзді в Житомирі (7-й тур УПЛ 1:1 – прим.ред.). А із суперників, напевно, я б відзначив “Динамо” Київ. У матчі з нами вони показали потужну гру (5-й тур УПЛ 0:1 – прим.ред.). Їхня фізична потужність проявлялася в матчах кваліфікації Ліги чемпіонів. Однак, з часом ми бачимо, що фізичний стан гравців дещо знижується. Переїзди та тривалі подорожі додають втоми та викликають певні труднощі з відновленням. Ми не можемо забувати, що в Україні є певні обставини, за яких ми витрачаємо багато часу на дорогу. Наприклад, коли я працював у “Шахтарі”, ми часто подорожували автобусом до аеропорту Польщі, на матчі Ліги чемпіонів.
– Яка ваша думка щодо рівня конкуренції в УПЛ? Можливо, були суперники, які здивували своєю грою?
– Ви знаєте, для мене завжди приємно спостерігати за матчами “Шахтаря”. Яскраву гру демонструвала “Олександрія”, яка заслуговує на високі позиції. Подобалися моментами “Карпати”. Відзначу “Кривбас”, який дуже потужно виглядав у другій частині сезону, нав’язуючи боротьбу за місце у верхній частині таблиці. Загалом чемпіонат досить цікавий та конкурентний.
Фото – з особистого архіву Андрія Бурдіяна